Дистанційне навчання для учнів 8-Б,А класів - вивчити теорію літератури (дібрати приклади комічного з творів) !

                               Види комічного
Комічне (від гр. — веселий, смішний) — одна із естетичних категорій: комічним називаємо ті явища суспільного життя та образи мистецтва, які викликають сміх. Комічне існує об'єктивно в житті, і його відображення є комічне в мистецтві. Комічне обов'язково смішне, але не все те, що смішне, можна назвати комічним. Є порожній сміх, а комічне завжди змістовне, соціально забарвлене, ґрунтується на тих смішних явищах, які мають громадянське значення. 
В основі комічного лежить суперечність між новим і старим, між тим, що народжується, і тим, що відходить у минуле, відмирає.

Сміх може служити засобом самокритики і критики хиб у нашому житті, допомагати боротися проти пережитків минулого в побуті і свідомості окремих людей. Тому комічне може мати різне емоційне забарвлення — від глибокого обурення до добродушного жарту.

Види комічного в українській літературі: сарказм, іронія, гумор, сатира, гротеск.

ГУМОР - різновид комічного, зображення життя у беззлобно-добродушному, жартівливому тоні. Гумор властивий багатьом жанрам українського фольклору                      (анекдоти, приказки, коломийки, пісні тощо).

Майстри гумору - І. Котляревський, М. Гоголь, Л.Глібов,           С.Руданський, Остап Вишня, С.Олійник,   П.Глазовий та ін.

ІРОНІЯ - один із різновидів комічного, прихована насмішка або стилістичний прийом, коли особа чи явище удавано схвалюються чи осуджуються з метою досягти протилежного ефекту.

   Ознака іронії - подвійний смисл, причому істинним є непрямо висловлений, а протилежний.

САТИРА – твори різних жанрів, в яких у гострій формі викриваються негативні суспільні явища. Сатира засуджує старе, історично приречене, показує його внутрішню нікчемність і виражає нові потреби суспільного розвитку. Тому вона завжди була могутньою зброєю політичної боротьби.

   Визначні письменники-сатирики різних часів:      Ф.Рабле,       М.Сервантес, Дж. Свіфт, Вольтер,  Г.Гейне,  М.Салтиков-Щедрін, М.Гоголь,   В.Маяковський та ін.        

В українській літературі - Т. Шевченко,   І. Котляревський,             І. Франко, Остап Вишня, С.Олійник та ін.

Сатирою у вузькому розумінні називають вірші викривального змісту ("Сідоглавому" І.Франка). 

Сатиричні картини й образи створюються за допомогою гіперболізації, гротеску, фантастики, пародії, нарочитого зниження образів, самовикриття персонажів.

САРКАЗМ - зла і дошкульна іронія, відвертий вияв ненависті і презирства до зображуваних явищ чи осіб.

Яскравий приклад сарказму - поема   Т. Шевченка «Кавказ»,            у якій затавровано можновладців.

       По закону апостола                                       

  Ви любите брата!                               

    Суєслови, лицеміри,                              

Господом прокляті!

Гротеск (від фр.~ смішний, незвичайний) - сатиричний художній прийом у літературі, заснований на нарочитому карикатурному спотворенні, перебільшенні чи применшенні зображуваного, на поєднанні різких контрастів, сполученні реального з фантастичним, трагічного чи страшного з комічним і смішним.

Гротеск — вищий ступінь комічного.

Зразки гротеску в літературі:

  «Гаргантюа і Пантагрюель» Ф. Рабле,

«Ніс» М. Гоголя,

«Історія одного міста» М. Салтикова-Щедріна,

поема «Сон» Т. Шевченка,

«Доктор Бессервіссер» І. Франка та ін.

ІНВЕКТИВА (від. лат. нападати) - вид сатири, поширений в літературі та ораторському мистецтві в епоху античності, різке викривальне висміювання певної особи чи групи осіб.

 Видатними майстрами інвективи в античні часи були Архілох, Катулл, Марціал та ін.

Значне місце посідає у творчості Т. Шевченка, І. Франка та інших українських письменників.